Роль, ціль і перехід від думок до власних дій. Вітаю, сьогодні хочу поговорити дану тему. Хочу зібрати в одну систему дві речі, які для вас зараз особливо важливі – ціль і роль.
Не в сенсі, ким ви повинні стати, і не в сенсі треба знайти одну правильну відповідь на все життя. Мова про простіше – куди ви зараз рухаєтесь і з якої позиції дієте, поки рухаєтесь туди. У КБЄ ціль – це не обов'язково велика місія, це насамперед вектор, відносно якого ви приймаєте рішення.
Куди я йду, навіщо я зараз це роблю, цю дію, і що створює цим вибором. Коли такого вектора немає або він розмитий, одна і та сама ситуація може оцінюватися зовсім по-різному, залежно від того, який стан у цей момент активувався. Тоді посилюється сумніве, тривога, внутрішній діалог, а дії відкладаються або стають хаотичними.
У вашому випадку ми вже виділили один важливий напрямок – я хочу будувати самостійне життя. Зверніть увагу, це відрізняється від «я хочу довести батькам, що я можу». Зовні дії можуть виглядати однаково.
Наприклад, і там, і там людина може думати про окреме проживання, іншу роботу, розвиток втрите або власний дохід. Але внутрішня логіка різна. Якщо ви рухаєтесь до того, щоб довести реакції іншої людини, весь час залишається дуже важливою.
Вас визнали чи ні, погодилися чи ні, побачили ваш результат чи ні. Якщо ваш вектор будувати власне самостійне життя, тоді головний критеріям поступово стає інше. Мої сьогоднішні дії збільшують мою самостійність чи ні? І ось з'являється тема ролі.
Що таке роль у КБЄ? Це не маска й необхідність прикидатись кимось іншим. Це тимчасова, але достатньо стійка форма поведінки, мислення і оцінювання, яка допомагає пройти конкретний етап шляху. Роль впливає на те, як ви дивитесь на ситуацію, що ви помічаєте, як пояснюєте те, що сталося, які дії здаються вам нормальними, як оцінюєте себе і свій результат.
Тому одна та сама подія з різних ролей може виглядати абсолютно по-різному. Наприклад, людина сказала щось, із чим ви не згодні. З однієї ролі це може сприйматися, мене знову не чують.
З іншої ролі у нас різні позиції, я можу уточнити факти і вирішити, що роблю зі свого боку. Зовнішня ситуація та сама, але роль змінює фокус, інтерпретацію, дію, результат. Яка роль уже частково включається у вас? З того, що ми розбирали, у вас інколи повторяється приблизно така логіка.
Мовчу, підлаштовуюсь, не питаю прямо, додумую, чекаю рішення іншої людини, беру на себе зайве, власне, відкладаю. Це важливо не перетворювати на ось такий я. Ні, це не ваша особистість, це звична форма поведінки, яка в певних ситуаціях автоматично включається. А якщо форма поведінки була засвоєна, її можна поступово доповнювати іншими способами дії.
У матеріалі про роль саме тому підкреслюється, вибираючи нову роль, робочу роль. Людина не змінює свою природу, вона розширює доступні її способи поводитися з реальністю. Тому нова роль визначається не словами, недостатньо сказати «тепер я впевнений» або «тепер я незалежний».
Роль починається формуватися через повторювальні конкретні дії. Наприклад, де раніше чекав рішення іншого, зараз приймаю одне рішення у своїй зоні відповідальності. Раніше, де додумував, зараз отримую прямий факт.
Раніше, де мовчав, то зараз коротко формулюю свою позицію. Раніше, де автоматично допомагав без прохання, то зараз перевіряю, чи це взагалі моя відповідальність чи ні. Раніше, де нескінченно аналізував, то зараз роблю маленьку дію, яка дає мені інформацію.
І тут дуже важливо не ставити собі задачу «завтра я повинен повністю стати іншою людиною». Ні. Навичка формується через окремі ситуації.
Як це стосується роботи з батьком? Зараз є важливий факт. Ви працюєте разом із батьком і фінансово від нього залежите. Тому завдання не може звучати «я повинен просто перестати залежати від його рішень».
Фактично частина вашого життя зараз і справді від них залежить. І тут дуже важливо не плутати реальне обмеження з висновком «значить, від мене взагалі нічого не залежить». Наприклад, батько спочатку говорить одне, потім інше.
Ви можете відчути злість, несправедливість. Може з'явитися думка «мене не чують, я зайвий». З ним неможливо нормально домовитись.
Але після цього можливо і важливо повернути себе в робочу позицію. Який факт я зараз отримав? Факт може бути дуже простим. Домовленість змінилась.
А далі? Що тепер залежить від мене? Ви не можете гарантувати, що інша людина стане послідовною. Але ви можете поступово формувати своє життя так, щоб усе менше критичних рішень залежало від того, що сьогодні скаже інша людина. Оце вже рух до вашого вектора.
Межі тут не починаються не зі спору. Межа – це не обов'язково змусити іншу людину поводитись так, як ви хочете. Важливіше, що роблю я, коли умови для мене змінюються.
Наприклад, уточнюю, отримую конкретну відповідь, дивлюся на факт, визначаю, що перебуває у моїй відповідальності, а що ні, приймаю наступне рішення зі своєї сторони. Тобто задача – не перемогти в суперечці. Задача – це не втратити власний вектор через чужу реакцію.
Ціль, як моя. Коли думок стає багато, є дуже проста перевірка, по відношенню до чого я зараз приймаю рішення. Не як правильно, не що батько скаже, не раптом я помиляюсь, а який мій вектор.
Наприклад, я будую більш самостійне життя, тоді можна перевіряти різні варіанти. Чи допомагає мені ця дія ставити більш самостійним? Чи приносить вона мені новий факт? Чи збільшує мою здатність приймати власні рішення? Чи я зараз просто намагаюся прибрати неприємний стан? Саме ціль стабілізує роль. Коли вектор не зафіксований, роль починає плавати.
Сьогодні хочеться рухатись, завтра ж страшно, післязавтра хочеться все кинути, потім знов з'являється натхнення. І людина витрачає багато енергії не на рух, а на постійне переосмислення руху. Аналіз має закінчуватися дією.
У вас є здатність багато думати, аналізувати, дивитися відео, розбирати історії, фільми, поведінку людей. Це ресурс, поки аналіз допомагає побачити те, чого ви раніше не бачили. Але є проста межа.
Якщо ви вже кілька разів прокрутили ті самі аргументи і нової інформації не з'явилось, то подальший аналіз може вже не наближати до рішення. Тоді питання потрібно змінити. Не що мені ще потрібно зрозуміти, а на питання, яка маленька дія дасть мені інформацію, якої зараз в мене немає.
Наприклад, щодо 3D. Не потрібно сьогодні відповідати собі, чи стане 3D моєю професією. Це занадто велике питання. Можна запитати, чого конкретно зараз я не знаю. Не знаю свій рівень. Потрібна дія, яка дасть оцінку рівня.
Не знаю, чи реально я на цьому заробляти зможу. Потрібні факти про реальну роботу і вимоги. Не знаю, чи зможу системно займатися.
Потрібен невеликий період для реального виконання, а не прогноз у голові. Тобто, аналіз, вибір, дія, новий факт, наступне рішення. По такій формулі.
Страх перед новим не означає не треба. Новий досвід за визначенням містить невизначеність. Тому страх перед новою роботою, окремим проживанням, власним рішенням або зміною звичної системи не є автоматичним доказом того, що напрям неправильний.
У матеріалах про страх нового досвіду є важливий принцип. Страх не обов'язково зникає до дії. Нова опора формується під час отримання нового досвіду. Тобто, маленький реальний крок дає системі факти, яких неможливо отримати з самим роздумуванням. Тому формула не обов'язково така. Спочатку я стану повністю впевненим, потім почну діяти.
Часто вона інша. Спочатку дія, потім досвід, потім новий факт, трохи більше опори, потім наступний крок. Окремо про регуляцію.
Музика, подкаст, медитація, паузи можуть бути корисними. Але важливо розділяти дві речі. Регулювати стан і рухати ситуацію. Наприклад, після конфлікту ви спосухали музику і вам стало легше. Це результат у стані. Але потім можна поставити друге питання.
Добре, напруга стала меншою, а що я тепер роблю з самою ситуацією? У матеріалі про регуляцію, яка підкреслюється, що регуляція – це не просто боротьба з емоціями, важливо бачити весь цикл. Ситуація, емоції, думка, дія, результат, стан. Подані формулі. І повертати управління фокусом та вибором дії. Ваша робоча форма, коли ви помічаєте, що знову багато думаєте, відкладаєте, чекаєте чужого рішення або додумаєте за іншу людину, не потрібно розбирати себе годинами. Достатньо прийти, декілька питань.

• Що зараз сталося у фактах?
• Що я відчуваю?
• Яка думка з'явилась?
• Ця думка дала мені новий факт чи підтримує мій активний стан?
• Я зараз регулюю стан чи змінюю результат?
• Який мій вектор?
• Яка одна моя дія дасть мені новий факт?

І ще одне. Це моє рішення чи я знову намагаюся підібрати рішення під реакцію іншої людини? Вам не потрібно за годин день вирішити питання, робити переїзд 3D відносини з батьками і всього майбутнього. Вам потрібно поступово збільшувати кількість ситуацій, де ви побачили свій стан, не прийняли його автоматичну думку за останню остаточну істину, повернулися до свого вектора, самі обрали наступну дію, отримали реальний факт. І саме так роль перестає бути красивою ідеєю. Вона стає способом життя, а ціль перестає просто образом майбутнього бути. Вона стає маяком по відношенню до якого ви робите сьогоднішній наступний крок.